Английские издания синглов, LP и EP альбомов Битлз на виниле.

Возможно, но не обязательно. Подъебка - это когда человек заранее знает ответ. Но Вы ведь, например, не знали. И он мог не знать))
Примеров таких масса. Например, недавно столкнулся, когда покупал свой моно-"Help!". У Спайзера (и на данном форуме, соответственно) этикетка первого моно-пресса однозначно со шрифтом Times New Roman



А другой источник утверждает, что Парлофон сменила шрифт на Times New Roman только в конце 1966-го, и стало быть, этикетки такие - это второй пресс однозначно. А первый выглядел так:



Ну и вот кто тут прав?

Источник: http://thebeatles-collection.com/wordpress/category/beatles-on-parlophone-records-original-albums/page/3/

littlebeatle,

Если Вы обратили внимание, то заметили, что тему английского винила мы с Вадим совместно освящали. Я в частности делал иллюстрации. Однако в жизни всё не так как в книгах. Мы опирались на авторитет Спайзера и соответственно освящали тему, отталкиваясь от него, а в натуре, вот я только что не поленился, и опять посмотрел свой моно экз. "Help!", так он такой же как и у Вас, акурат, как на нижней картинке. О чём-то же я думал когда покупал эту пластинку? Правда давно это было. Нашего форума тогда в помине небыло. По этому тема битловская, как пути Господни - неисповедима.

Каюсь, обратил внимание только после Ваших слов. И ОГРОМНОЕ Вам спасибо за Ваш труд. Ребята, респект и уважуха.

По "Субмарине" littlebeatle уже дал ответ. Это, действительно, обе этикетки первого пресса и заморачиваться по поводу их первоочерёдности не стоит. Мои рассуждения по этому поводу были таковыми:

Вариант # 1
Как правило, практически всегда в начале выпуска допускают некоторые опечатки, которые в рабочем порядке редактируются. Если внимательно присмотреться, то понятно, что звёздочка эта относится к следующему стоящему там году – 1966. Её неправомерно сдвинули вперёд. Соответственно, заметив некоторый дискомфорт при чтении данной информации, звёздочку отодвинули и отпечатали новые этикетки. Логично? Вполне.

Вариант # 2
Я задал вопрос человеку (у которого эта звёздочка приближена к 1969 году), какие у него номера штамперов? Ответ был таков
YEX 715-1 (RG)
YEX 716-1 (AP)
Следовательно, у человека штамперы 21 и 36. Ну, саму систему этого подсчёта, уверен, тут никому объяснять не требуется
GRAMOPHLTD
1234567890
Затем я посмотрел свою пластинку, у которой звёздочка раздвинута и всё на ней красиво смотрится.


Данные моей пластинки таковы:
1 / GM
1 / GH
То есть, штамперы у меня более ранние – 14 и 17. Следовательно пластинка моя была отпечатана чуточку раньше. Согласно данной логике, получается, что с раздвинутой звёздочкой этикетки появились несколько раньше?
Есть оговорка в пользу варианта # 1, но она очень призрачная.
Давайте представим себе, что всё происходило, как в первом варианте и заготовки этикеток складывали в какой-то большой бокс. Когда заметили ошибку, стали печатать новые этикетки с раздвинутой, как положено, звёздочкой и докладывать их в этот бокс сверху. Соответственно, непосредственно перед прессовкой пластинок из бокса стали доставать этикетки, которые лежали сверху. Таким образом могли получиться первые пластинки с “исправленной” этикеткой. Но это всё, как я считаю, просто притянуто за уши.
Дальнейшее исследование этикеток доказало, что и на этикетках второго пресса (на них отсутствует надпись SOLD IN U.K., а матрицы уже -3/-1) имеются этикетки, как со сдвинутой, так и с раздвинутой звёздочкой.


Даже скажу больше – последующие выпуски, которые я имею из 70-х и 80-х, на этикетках имеют 1969 год со сдвинутой звёздочкой. Получается, что ошибку в дальнейшем не исправляли?


Скорей всего, таки оба варианта печатались параллельно на разных станках. Позже, когда огромных тиражей не требовалось, этикетки печатались на одном станке, где на клише звёздочка была сдвинута и её больше не правили.

Щось давненько ми нічого не аналізували з розглянутих у цій темі релізів.
На багатьох форумах, де мені довелося спілкуватися з колекціонерами, я зустрічав чимало повідомлень про те, що Брюс Спайзер у своїй останній книзі не все врахував. Нагадаю, що мова йде про довідник "Beatles For Sale On Parlophone Records" у якому Брюс разом з Франком Деніелсом дуже скрупульозна розглядають усі відомі релізи Бітлз, які були видані у Великобританії в 60-х роках.
Так, є деякі зауваження, але частину (майже третину з них), особисто я відразу відхиляю, бо деякі опоненти авторів виявились дуже неуважними. Звісно, що ми усі насамперед розглядаємо у книзі картинки і опускаємо супроводжувальний текст. А насправді автори із-за великого обсягу матеріалу дещо спростили наповнення довідника візуальною інформацією. Але, зразки пропущених етикеток враховані у спеціальному додатку, що додається до книги окремою брошурою майже на 24-х сторінках. І ось саме в цій брошурі я часто знаходжу етикетки, які не показані на сторінках книги, але про них згадується в самому тексті, на який ми не особи і звертаємо свою увагу. Так що, будь-те уважнішими!
Мені і самому хотілося б знайти від себе щось таке, що я сам реально маю, а у книзі, про це нічого не згадано. Це навіть було б дуже великим престижем вказати авторам на якісь недоліки. Але кожного разу я при уважному читанні книги таки знаходив речі, які вважав упущеними. Одне, що я таки маю констатувати, це друкарські помилки. Їх чимало. І ось цими днями я знову з ними зіткнувся.
До моїх рук потрапив сингл 1967 року "Hello, Goodbye" / "I Am The Walrus". Але сингл дещо незвичайний. Його було відпресоване на фабриці компанії DECCA. Тобто це контрактний прес.


Які його ознаки:
- Відсутній tax code (податковий код) на центрі для виштовхування з обох боків диска.
- Борозна знаходиться приблизно на відстані 2,5 мм від краю виштовхувального центру або на відстані 10-ти мм від центрального отвору.
- Також є друга борозна, яка знаходиться приблизно на 0,5 мм від краю центру виштовхування.
- Зазор між центром виштовхування та корпусом диска приблизно має ширину 2,5 мм (замість 1 мм у EMI).


- Податковий код кожного натиску на контрактних пресах від DECCA знаходиться на dead wax (у мертвій зоні, тобто там де збігається остання доріжка) на позиції 12 годин.
- А номер материнської матриці натиснуно на позиції 9 годин.
- У контрактних релізах НЕ використовували штемпельні коди BUCKINGHAM, тому такі позиції взагалі відсутні у положенні 3-х годин.
Спочатку я занурився у книгу на сторінку з описом цього видання. Звісно, особо не вчитуючись у сам текст, я помітив, що автори надали лише зображення 4-х версій цього синглу:


PAR 5655.DR1 – демонстраційний випуск з зеленою етикеткою.
PAR 5655.01A – стандартний випуск з кредитом NOTHER SONG, NCB набраним шрифтом sans-serif у 2 строки.
PAR 5655.01B – стандартний випуск з кредитом NOTHER SONG NCB набраним шрифтом serif у 3 строки.
PAR 5655.01C – контрактний прес від Pathé Marconi.
Про останню версію я вже писав тут
https://beatles.com.ua/forum/thread214-8.html#3215

Але я вирішив ще перевірити свою знахідку у додатку. Там також були відзначені ці 4-ри версії, причому, остання відмічена літерою S жирним шрифтом (тобто solid center).
Я вже зрадів, що таки виловив рідкісний примірник. Але моя радість була недовгою. Уважно вчитавшись у текст, я дізнався, що PAR 5655.01A та PAR 5655.01B ще також були відпресовані і компанією DECCA. Повернувся до додатку і побачив ледве помітну літеру D, що означала DECCA, напроти цих двох типів синглу (на наступному скані відмітка червоною цифрою 1). Отже, це вже не перша друкарська помилка, яку я знайшов. Повинна була стояти позначка, як у цифри 2 (відмітка червоним на тому ж самому скані).


До чого я це все веду, на що натякаю? Якщо ви знайшли у себе якусь платівку, яку вважаєте упущеною у довіднику, будь ласка, сповістить про свою знахідку. Можливо ми разом доведемо, що ваш примірник таки відсутній у книзі, або спростуємо це.

Здравствуйте!
Заранее прошу прощения, если мой вопрос не в той ветке. Скажите пожалуйста, какое из изданий альбома Magical Mystery Tour на виниле можно считать наиболее удачным по звуку? У меня было несколько американских первопрессов, и английское издание 1976 года - и они звучат, мягко говоря, не очень. Думаю, это тот случай, когда придется иметь в двух вариантах: для коллекции и "для звука". Вот как раз "для звука" что посоветуете?
Слышал мнение, что вроде неплохо звучит издание 78 года на желтом виниле. Но есть сомнения: "светофоры" почти всегда проигрывают классике по звучанию.
Заранее благодарен за Ваши советы!

Ваш вопрос уже обсуждался в теме "Новые релизы", см. стр. 18 #341 от 21.XII.2019 г. Но может быть кто-нибудь ещё что-то добавит

Спасибо, я уж и забыл, что спрашивал!