Наш календар

60 років тому в США вийшов альбом A Hard Day’s Night.


Уперше альбом Бітлз під тою ж назвою в Америці випущено раніше ніж на їх батьківщині, проте вміст його відрізнявся від британського, так само як і обкладинка. Він містив тільки пісні з першої сторони британського альбому, тобто ті 7 пісень, що увійшли у фільм, плюс I’ll Cry instead.



Решта 4 треки – інструментальні версії 3-х пісень у виконанні оркестру Джорджа Мартіна, але у фільмі вони не звучать у такому виконанні, а ось четверта Ringo’s Theme з саундтреку фільму – інструменталка на тему пісні This Boy. Цікаво, що I’ll Cry instead тут включає на один куплет більше (повтор першого куплету), ніж на британському альбомі, та й на всіх інших виданнях.


Альбом вийшов не на лейблі Capitol, а United Artists, оскільки ця фірма володіла правами не тільки на фільм, а й на музику до нього. Він вийшов як у моно, так і стерео, але в останньому мікси пісень були псевдо-стерео, звучать практично як моно, а ось 4 інструменталки – у справжньому стерео.
25 липня 1964 A Hard Day’s Night очолив американський чарт альбомів Billboard і залишався на 1 місці аж 14 тижнів. Такого успіху не досягав у США ні один бітлівський альбом, за винятком Sgt. Pepper’s… - 15 тижнів.

30 червня 1966
Перший концерт Бітлз в Токіо, Японія.
Додано через 2 минуты Додано через 4 минуты

У США рівно півсторіччя тому вийшов сингл Джона Whatever Gets You thru’ the Night, який рівно через 2 місяці зайняв 1 місце в американському чарті.


Це був його перший No. 1 в чарті синглів, і лише один з двох, але успіх другого (Just Like) Starting over, на жаль, пов'язаний з трагічною подією. Джон досяг цього успіху сольно останнім з Бітлз, у Рінго також 2 перших місця, у Джорджа на 1 більше, але втрьох разом вони в цьому поступаються Полу – в нього 8 перших місць в американських чартах синглів.


На звороті сингла інструменталка Beef Jerky, обидві сторони увійшли в альбом Walls and Bridges, який вийшов у США 26 вересня.


У Британії сингл і альбом вийшли лише 4 жовтня. І в Англії і в Америці сингл вийшов без спеціальної обкладинки, тут показана обкладинка німецького сингла.


Цікаво, що Джон, готуючи до випуску новий альбом, зовсім не збирався випускати цю пісню на синглі, оскільки не вважав її найкращою. Але коли він запросив Елтона Джона прийняти участь в запису для альбому якоїсь пісні, той вибрав із запропонованих саме Whatever Gets You thru’ the Night. В ній Елтон грає на ф-но, органі та співає бек-вокал. Більше того, він не тільки вмовив Джона випустити її синглом, а й уклав парі, що вона досягне 1 місця, а якщо це станеться, то Джон прийме участь в його концерті. Так і сталося, Елтон Джон виграв парі, і Джон Леннон прийняв участь в його концерті на «Медісон Сквер Гарден» 28 листопада 1974, заспівавши разом 3 пісні, у т.ч. і цю. Знаменний факт, що на цей концерт прийшла Йоко, де вони фактично помирилися і потім знову зійшлися після півторарічної розлуки.
А друга пісня альбому, в якій прийняв участь Елтон Джон, заспівавши бек-вокал - Surprise, Surprise (Sweet Bird of Paradox), присвячена тодішній співмешканці Джона китаянці Мей Панг. І хоча альбом Джон записував з нею, а не з Йоко, музикантів, що приймали участь у запису, і на синглі, і на альбомі названо за традицією на її честь Plastic Ono Nuclear Band.

В день народження Джона шануймо великого музиканта! Give peace a chance.

Згадуємо і святкуємо!
https://www.youtube.com/watch?v=XaMvnTqrjcg
Наполеглива боротьба Джона проти війни в ті роки могла здаватися наївним донкіхотством. Але як бачимо, вона актуальна і зараз, як ніколи

Рівно 40 років тому вийшов альбом-саундтрек Give My Regards to Broad street.



Хоча фільм було розкритиковано, і він не приніс якогось прибутку, мені особисто він дуже подобається. Та й як може не подобатися фільм, у якому знялися два Бітла і грають вони самі себе, виконуючи разом цю чудову музику! В Британії альбом зайняв 1-е місце в чарті альбомів, а сингл - пісня No More Lonely Nights, що вийшов майже на місяць раніше, – 2-е в чарті синглів. У фільмі й альбомі всього 3 нові пісні, всі решта вже записувались Полом разом з Бітлз, або під час сольної кар’єри, але тут вони всі перезаписані заново. Пісня No More Lonely Nights відкриває і закриває альбом, представлена у двох версіях: балада (містить чудове соло гітари Дейва Гілмора) і танцювальне диско, вони складають обидві сторони сингла. Крім того, є ще кілька її версій, що вийшли на макси-синглах і додатковому синглі, та це вже детально висвітлено в темі про Бітлівські макси-сингли. Окрім синглової пісні, дві нові Not Such a Bad Boy та No Values, а між ними чудова So Bad з найновішого на той час альбому Pipes of Peace. Ці всі 3 пісні звучать у фільмі під час репетиції, в їх запису активну участь взяв Рінго. Крім цього, Рінго прийняв участь у зйомках і запису пісень Wanderlust та Ballroom Dancing, що в оригіналі були на альбомі Tug of War.

Півсторіччя тому вийшов сингл Пола Junior’s Farm / Sally G, записаний з оновленим складом його гурту Wings.



В Англії і в США виходив без обкладинки, а ось усі європейські видання не поскупилися, це німецька та іспанська обкладинки.



Сингл не досяг особливого успіху: лише 3 місце в США, а в Англії навіть не потрапив у Топ 20. Проте обидві пісні чудові, вони потрапили у новий альбом One Hand Clapping, що вийшов у червні нинішнього року, але був записаний ще у ті часи. А Junior’s Farm увійшла в концертний репертуар Пола і часто виконувалася ним на гастролях.

Рівно півсторіччя тому вийшов четвертий альбом Рінго Goodnight Vienna.


Дослівний переклад «На добраніч Відень», проте це відомий сленг, що означає «Валимо звідси».


Разом з альбомом вийшов сингл Only You, кавер відомої пісні з репертуару американської вокальної групи Platters.Додано через 2 минуты

В Америці альбом вийшов на 3 дні пізніше, ніж в Британії, а сингл на 4 дні раніше, 11 листопада. На відміну від попереднього альбому Рінго, в якому прийняли участь усі троє його колег з групи, тут тільки Джон. Він написав титульну пісню і зіграв у ній на фортепіано, а також запропонував пісню для сингла, навіть заспівав демо-версію, і зіграв на акустичній гітарі.
На обкладинці альбому Рінго біля сходів космічного корабля, дуже схожий на персонаж фільму 1951 р. «День, коли Земля зупинилася». Це дало поштовх славнозвісним чуткам про альбом Klaatu, але це вже зовсім інша історія.

Сьогодні 60 років виповнюється альбому Beatles For Sale




Неодноразово доводилося чути й читати, що цей альбом був невдалим чи кроком назад у їх кар’єрі. Як на мене, це повна чуш, послухайте його уважно – мало не кожна пісня справжній шедевр. Не має у Бітлз невдалих альбомів. В репертуарі будь-якої іншої групи (ну майже будь-якої) це був би найкращий її альбом.


Шкода, що ніяких ювілейних видань не передбачили, A Hard Day’s Night, якому в цьому році теж 60, хоча б перевидали на білому вінілі, та й 60-річчя візиту в США теж достатньо висвітлено, буцімто саме йому та збігу в часі зі спогадами про трагедію Кеннеді, належить заслуга поширення успіху Бітлз в усьому світі. Але Beatles For Sale заслуговує на більше

Та чудовий альбом. І як завжди на крок уперед будь якої групи тих часів.

Чудовий альбом. А ще перший бітлівській альбом з внутрішньою обкладинкою. Додано через 9 минутМережею гуляє таке фото з підписом The Beatles in Hyde Park, October 24th 1964 Photo by Robert Freeman.
Я не впевнений, але в мене є підозра, що це якись витвір штучного інтелекту. Може, хтось з колег має якусь інформацію?

Теж сумніваюся, що це оригінальний витвір, можливо й не штучного.
Адже після смерті Роберта Фрімена в 2019 його син Дін виставляв на аукціон деякі оригінальні фотографії, зроблені його батьком, зокрема цю

Вона охоплює лише трохи більше простору, ніж обкладинка. Виставлялися такі фото і раніше, ніде не було такого величезного ракурсу

50 років тому в США вийшов альбом Джорджа Dark Horse. У Британії – через тиждень, 16 грудня.


Альбому передував сингл із титульною піснею, випущений у США 18 листопада, в Англії в якості сингла 6 грудня випустили новорічну колядку Ding Dong, Ding Dong, що відкриває 2-гу сторону альбому.

На зворотній стороні обох синглів неальбомна (м’яко кажучи) пісня I Don’t Care Anymore, пізніше вийшла у якості бонуса в перевиданні на СD.

Вже після виходу альбому по обидві сторони Атлантики обмінялися синглами, тобто Ding Dong, Ding Dong вийшов у США 23 грудня, а Dark Horse - в Англії 28 лютого 1975, але на зворотній стороні обох цих синглів була вже інструменталка Hari’s on Tour (Express), яка альбом відкриває.


Таку ж назву (Dark Horse Records) отримала створена Джорджем у тому ж 1974 році фірма грамзапису, але випускати на ній платівки він зміг лише через 2 роки, коли були узгоджені всі нюанси припинення діяльності партнерства The Beatles та їх фірми Apple Corps. Такою ж назвою (Dark Horse Tour) прийнято називати й перше гастрольне турне Джорджа, яке почалося 2 листопада концертом у Ванкувері та закінчилося 20 грудня 1974 в Нью-Йорку.
Писали неодноразово на форумі, що в останні роки піввікові ювілеї бітлівських альбомів відмічають на 51 рік після їх виходу, так в цьому році вийшли ювілейні первидання альбомів Band on the Run, Mind Games, Living in the Material World, які були видані у 1973 році. Можливо в наступному році вийде ювілейне видання й Dark Horse, а також альбому Джона Wall and Bridges.
Але мені здається, що найцікавішим було би видання не стільки альбому, як матеріалів турне Dark Horse Tour, перш за все відео. Адже наступне і останнє турне Джорджа відбулося лише через 17 років у Японії. Це ж північноамериканське турне не було успішним, адже перед самим його початком Джордж зірвав голос і не міг співати у повну силу. Тим не менше, подивитися уривки цих концертів надзвичайно цікаво. Ніяких офіційних відео-матеріалів опубліковано не було, хоча в Мережі є окремі уривки, як правило, дуже низької якості.
Але трапляються серед них і доволі якісні, зроблені явно з допомогою професійної апаратури. Про необхідність видання матеріалів Dark Horse Tour говориться вже досить давно, будемо надіятися, що в решті решт вони будуть опубліковані.


Наскільки мені відомо, у першому виданні альбому, як британському, так і американському, лейбли були світло-блакитного кольору, а в пізніших поміняли на чорно-білі, можливо через не досить високу якість перших. На першій стороні, зрозуміло, портрет Джорджа, а ось хто на другій? Колись я думав, що це Патті Бойд, хоча й не схожа, адже ж тоді намітився їх розлад, а в деяких піснях альбому явний жаль з приводу його розриву зі своєю дружиною. Але ні, очевидно, що це Олівія Арріас, тобто вже тоді в них були близькі стосунки.

Сьогодні Елвісу було би 90

The King!

10 лютого 1986 р. вийшов альбом Live in New York City на вінілових платівках і компакт-дисках, тоді ж вийшов і відео-фільм на лазерних дисках і відео-касетах. Принаймні таку дату подає англомовна вікіпедія і ще декілька іншомовних. А ось у німецькомовній (а німці завджи вирізнялися прискіпливістю і пунктуальністю) написано, що альбом вийшов 27 січня в США і 24 лютого в Британії. Але на тій же сторінці німецької вікіпедії стоїть дата 24 січня. Таку ж дату подає солідний довідник Keith Badman. The Beatles’ Diary, і саме ця дата наводилася раніше в «Нашому календарі». Ось така плутанина.



Як відомо, концерт One to One (Благодійний фонд допомоги розумово відсталим дітям), який відбувся 30 серпня 1972 в нью-йоркському «Медісон Сквер Гарден» - останній концерт Джона, якщо не рахувати його окремих виступів у наступні 3 роки. Власне, було два концерти, як і два концерти у Фонд біженців Бангла деш, організованих Джорджем там же на рік раніше, - денний і вечірній. На обох концертах Джон у супроводі гурту Elephants Memory виконав ті ж самі пісні, але на вечірньому в самому кінці ще прозвучала Give Peace a Chance, власне тільки її приспів.



Запис майже всіх пісень на альбомі (за винятком деяких фрагментів оголошень і представлень між піснями) до Imagine включно взятий з денного концерту. І лише дві останні Cold Turkey та Hound dog, ну й зрозуміло Give Peace a Chance, - з вечірнього. У фільмі ті ж самі пісні, але ще додано кілька пісень Йоко. Крім того, на 2-му диску альбому Lennon Anthology, що вийшов у листопаді 1998, три пісні It’s So Hard, Woman Is the Nigger of the World та Come Together з вечірнього концерту, тобто інші їх версії. Ну й на новому ЕР, що вийде невдовзі на RSD (а саме 12 квітня), раніше непубліковані версії: Well Well Well з вечірнього концерту та Cold Turkey з денного. Відмінність Йокіних пісень не беруся аналізувати.
Новий документальний фільм про ці концерти (і не тільки) One to One: John & Yoko, режисери Кевін Макдональд і Сем Райс-Едвардс, буде демонструватися ексклюзивно в кінотеатрах, оснащених системою IMAX, з 11 квітня, але його прем’єра вже відбулася на Венеціанському кінофестивалі 30 серпня минулого року, у річницю концерту. А пізніше в нинішньому році він буде на стримінгових платформах, а може вийде й на фізичних носіях. Звичайно, в ньому немає повного запису обох концертів, і такий запис навряд чи вийде найближчим часом. Чи буде повний аудіо-запис обох концертів? Також поки що сумнівно. В цьому році можливо буде випущено нове видання концерту, а планувалося ще 3 роки тому. Що там буде, подивимося. Але напевно набагато цікавіше, ніж слухати дещо інші концертні версії тих самих пісень, було би видання записів репетицій, які відбулися з гуртом «Слоняча Пам'ять» напередодні концерту. Є там декілька цікавих каверів, деякі з’являлися на бутлегах.

Півсторіччя тому в США вийшов альбом каверів у виконанні Джона Rock’N’Roll, в Британії – на кілька днів пізніше, 21 лютого.



Навряд чи в цьому році буде його ювілейне перевидання, адже деякі його старші попередники ще чекають аналогічного видання

Не знаю що там і навіщо перевидавати. Звичайний такий проходняк. Якби не знати що то Леннон, то хто б його лухав. Найбільша цінність тут
це фото з обкладинки

Пригадаємо Джорджа в день його народження.