На мій погляд, цікава частина: як скалося з восковими фугурами обкладинки.
Тенденція високих цін торкнулася й воскових фігур, наданих Музеєм мадам Тюссо для фотосесії.
У 2005 році був заснований аукціонний дім Cooper Owen Ltd, що спеціалізувався на продажу предметів музичного та розважального колекціонування. І вже на своєму другому аукціоні, який відбувся 28 жовтня 2005 року в Музеї мадам Тюссо, були представлені реквізити з обкладинки альбому Sgt. Pepper.
Три погруддя, що залишилися від воскових фігур Джорджа, Джона і Рінго (плюс бюст Пола з іншого комплекту), були продані японському колекціонерові за 95 000 фунтів стерлінгів (150 000 доларів США). Згідно з легендою, наданою музеєм, «їх вважали зниклими безвісти, доки один зі співробітників не знайшов бюсти в забутому кутку задньої кімнати музею воскових фігур».
«Неможливо було б подумати, що хтось готовий стільки заплатити за віск, — сказала креативна директорка аукціонного дому Луїза Купер (Louise Cooper). — Але це не якийсь там старий віск — ці голови справді становлять частинку історії музики».
Цікаво, що на цьому ж аукціоні був представлений ще один набір оригінальних воскових голів із Музею мадам Тюссо. Причому модель Пола Маккартні з цього комплекту була дуже схожа на «дебютну», зразка 1964 року. Однак ціна продажу виявилася значно скромнішою — £ 4 750. Як то кажуть, «відчуйте різницю!».
24 березня 2006 року, вже з новими тулубами, «сержантський» набір став частиною експозиції токійського Tower Wax Museum.
Міні‑музей воскових фігур розташовувався на 4‑му поверсі всередині Токійської вежі, яка була двійником Ейфелевої. До вересня 2013 року, коли виставку остаточно закрили, на ті самі тулуби вже були вдягнені костюми à la Sgt. Pepper і приставлені інші воскові голови. Оригінали, ймовірно, повернулися до колекціонера.
На тому ж жовтневому аукціоні 2005 року Cooper Owen Music Legends за 13 тисяч фунтів пішла з віртуального молотка лялька Ширлі Темпл. Щоправда, светрик і сукня виявилися новоділами, не ті туфлі, та й вовняну шапочку було втрачено…
Дженн Гаворт стверджувала, що лялька була підробленою копією, зробленою Музеєм мадам Тюссо без її дозволу: «Її продали як оригінал, а це не так».
Але й це ще не все. Тоді ж музей виставив на продаж, як стверджувалося, оригінальне воскове погруддя Діани Дорс.
Покупець заплатив за нього 15 000 британських фунтів стерлінгів. До цієї фігури також є питання — надто вже скульптура відрізняється від тієї, що була використана для обкладинки. «Макіяж моделі був нещодавно оновлений, але волосся і тканина на бюсті залишилися незмінними», — так виправдовувалися в описі лота.
Доля воскової моделі Діани Дорс виявилася незавидною. Новий власник регулярно виставляв бюст на продаж. Аукціонні доми змінювалися, оцінна вартість коливалася в межах від 35 до 70 тисяч доларів, але покупці не знаходилися.
У 2017 році воскову скульптуру демонстрували в рамках пересувної виставки пам’ятних речей ліверпульців The Magical History Tour: A Beatles Exhibition.
У грудні 2020 року погруддя з’явилось на віртуальних торгах аукціонного дому Gotta Have Rock and Roll. Попри те, що оцінна вартість становила 8–10 тисяч доларів, було зроблено лише три ставки, і остаточна склала… 9 317 доларів США. Тобто всупереч тенденції подорожчання бітлівських артефактів, воскова Діана виявилася уціненою.
Виставлені на аукціонах воскові фігури та лялька Ширлі Темпл справді викликали певне здивування. Чому воскова Діана Дорс не зовсім схожа не те що на себе, але навіть на «обкладинковий» варіант? Чому лялька в іншому одязі і як вона взагалі потрапила до Музею мадам Тюссо? Що сталося з комплектною восковою головою Маккартні?
Завісу привідкрила невелика листівка із зображенням фінальної сцени представлення в Rock Circus. Виставка, організована Madame Tussauds Group, відкрилася в серпні 1989 року в будівлі London Pavilion на площі Пікаділлі. Там же, до речі, де в 1964 році відбулася прем’єра першого бітлівського фільму A Hard Day’s Night. На верхніх чотирьох поверхах будівлі були розміщені інсталяції з восковими фігурами музикантів, що показували історію рок‑ і поп‑музики від 1950‑х років до моменту функціонування атракціону.
Багато моделей були копіями фігур, представлених в основній експозиції Музею мадам Тюссо, інші виготовлялися спеціально для Рок‑цирку. Завершальним акордом виставки було шоу, у якому виступали реалістичні аніматронні (рухомі) фігури. І саме вони відкривали й закривали це шоу — The Beatles, виконуючи Sgt. Pepper’s Lonely Hearts Club Band в образах з обкладинки однойменного альбому. Для посилення антуражності на сцені майже відтворили декорації студії Майкла Купера: встановили подібні воскові фігури, схожий барабан, телевізор і кам’яний бюст. Щоправда, за спинами співаючих бітлів був інший колаж — складений із фотографій рок‑музикантів, зокрема представлених на цій виставці.
Якщо придивитися уважно, можна побачити разючу схожість обличчя воскової моделі Діани Дорс не з «обкладинковою» фігурою, а з портретним бюстом, виставленим на аукціоні 2005 року. Особливо помітно це за по‑різному намальованими бровами. І положення рук на стегнах дещо інше. Оскільки шоу демонструвалося на певній відстані від глядачів, копію виготовили не надто скрупульозно. І тоді стає зрозумілим твердження Діани, що «її стару воскову фігуру з Музею мадам Тюссо переплавили на користь Джорджа Беста».
До того ж опубліковано фотографії складських приміщень музею в печерах Вукі‑Хоул (Wookey Hole), Сомерсет, датовані кінцем ХХ століття, тобто часом, коли шоу вже йшло повним ходом. Постійна температура й вологість підземелля створювали ідеальні умови не лише для визрівання сиру, а й для зберігання воскових частин фігур та їхніх гіпсових форм. На одній із полиць спочивала воскова копія голови Дорс, яка вигідно відрізнялася від аукціонної.
Та й тканинна лялька Ширлі Темпл на листівці з фінальною сценою шоу Rock Circus… ну просто точна копія тієї, що була продана на тому ж аукціоні за кругленьку суму. Дженн була права.
«Нещодавно я знайшла в підвалі туфельку, що належала Ширлі, — сміється Хаворт. — Сподіваюся, колись я знайду й решту її частин!».
У рекламному оголошенні аукціону була ремарка: «На торги будуть включені предмети, пізніше замовлені для експозиції Beatles Rock Circus». Які саме — не зазначено.
Слід віддати належне: погруддя The Beatles у Rock Circus (1989–2001) і виставлені на аукціоні Cooper Owen у 2005 році, найімовірніше, походили з оригінального «сержантського» набору. Хоча голова воскового Пола в рок‑шоу Музею мадам Тюссо вже тоді була з іншого комплекту.
Виставка проіснувала трохи більше ніж 12 років, але не виправдала фінансових очікувань і величезних вкладених коштів. У вересні 2001 року Rock Circus закрився. Багато воскових фігур було переміщено до головної експозиції Музею мадам Тюссо, решту сховали в його сховищі.
Щоб якось компенсувати невдачу проєкту Rock Circus, мабуть й вирішили у випадку з моделями Діани Дорс і Ширлі Темпл видати копії за «сержантські» оригінали.
У будь‑якому разі заява представника аукціонного дому про те, що «їх ніхто не бачив майже 20 років», не зовсім коректна.
Працівники музею й воскового Сонні Лістона виставили б як оригінал, але, на їхнє превелике розчарування, фігура на той час уже засвітилася в домашній колекції Пітера Блейка.
Оригінал смугастого светра у Дженн не зберігся — схоже, що після зйомки його зняли з ляльки Ширлі Темпл. Адам Купер, відповідаючи на запитання про долю свого светра, сказав: «Я його більше ніколи не бачив. Він зник. Сьогодні він коштував би шалені гроші».
), то практично зрівнявся.
